вівторок, 7 лютого 2012 р.

Тема.Глобальна мережа Інтернет Урок 1. Що таке блог. Блог (англ. blog, від web log, "мережний журнал або щоденник подій") — це веб-сайт, основний вміст якого записи, що регулярно додаються. Блог є специфічною формою організації спільноти користувачів навколо певного автора чи авторів блога. Блоггер - людина, яка веде блог. Блогосфера - це сукупність усіх блогів в межах одного регіону. Розрізняють: • за тематикою: o персональні (особисті) o тематичні блоги. • за типом змісту: o фотоблог o подкастинг (podcasting, скорочення від iPod и broadcasting)- розміщується аудіо та відео матеріали, також RSS канал для плеєрів. o відеолог (vlog, «video blog») - розміщуються відеофайли, вставленные в специальный проигрыватель. o моблог «мобильный блог» - оновлення інформації здійснюється віддалено з мобільного трелефону або КПК. Приклад moblog.україна. o o Можливості Учасники можуть виконувати наступні дії: • Писати власні повідомлення • Читати повідомлення опубліковані іншими авторами. • Коментувати повідомлення інших авторів. • Відповідати на коментарі. • Зв'язувати повідомлення та коментарі за допомогою гіперпосилань. Радимо познайомитися з правилами, яких потрібно притримувати при ведені дискусій. Особливості • Зворотній порядок розміщення записів: нові повідомлення (їх прийнято називати постами) публікуються зверху. • На головній сторінці блогу доступні лише останні надходження, решта публікацій доступні при перегляді архіву. • Запрошення до публікації коментарів розміщується відразу після публікації. • Тільки власник та автори блогу можуть задавати тему та ініціювати обговорення. • Формат блогу дозволяє об'єднувати зміст декількох авторських блогів на одній сторінці. • Кожне повідомлення, розміщене в блозі, має свою URL - адресу, за якою можна до нього звернутися • Редагування за допомогою звичайного веб-оглядача. • • Де можна створити блог • Завести власні блоги можна на: • LiveJournal (Живbй Журнал) • Блоггер від компанії Google. Як створити ефективний навчальний блог Блоги, як інструмента навчання, мають три основні переваги: • Наявність автора, який виступає викладачем і може організовувати процес навчання належним чином. • Наявність зворотнього зв’язку між учасниками навчання. • Можливість легко візуалізувати деякі навчальні матеріали. Навчальний блог за своєю суттю (а значить – і структурою) значно відрізняється від традиційного щоденника. Наприклад, автор такого блога повинен постійно стежити за організацією навчальних матеріалів, створюючи зручну просту навігацію по архівах. Крім того, цінність такого блога прямопропорційна кількості та якості матеріалів, викладених у ньому. А от його RSS-стрічка буде мати вже трішки меншу цінність, оскільки туди потраплятимуть всі без розбору матеріали, що може бути цікаво тільки найбільш заповзятим учням. Поради: • Пам‘ятайте про важливість контенту. Контент повинен бути цікавим та корисним, а інакше у блога немає практично жодних шансів зажити власним життям. • Налагодьте ефективну комунікацію. • Чергуйте між собою статті-теорію та статті з конкретними прикладими з покроковими інструкціями • Використовуйте ілюстрації, зображення та діаграми • Навчіться писати «для інтернету». Спершу вам потрібно зрозуміти, яким чином люди сприймають інформацію в Інтернеті, а потім – максимально пристосуватися і постійно використовувати такий формат. Ваш стиль повинен бути ЧІТКИМ, СФОКУСОВАНИМ і простим для СКАНУВАННЯ. • Ніколи не шкодуйте посилань на споріднене джерело. Адже посилання – це не лише додаткова користь для ваших читачів, але й один із найкращих способів бути поміченим іншими блогерами на перших етапах існування вашого навчального проекту. Приклади використання Приклади дискусій у рамках спільнот, пов'язаних з освітою і мережевими технологіями: • Живий Журнал директора школи • Вчительський журнал • Шкільна рада • Вільна дискусія викладачів • Веб 2.0.-технології в освіті • Проблеми навчання та навчальних систем • Спільнота проекту Летописи.ру • Електронне навчання • Гіпертекст(и) • Віртуальні Інтели • Спільнота програми Навчання для майбутнього • Технологии e-learning (корпоративное электронное обучение в России) • Блоги працівників Черкаського обласного інституту післядипломної освіти
Тема.Глобальна мережа Інтернет Урок 1. Що таке блог. Блог (англ. blog, від web log, "мережний журнал або щоденник подій") — це веб-сайт, основний вміст якого записи, що регулярно додаються. Блог є специфічною формою організації спільноти користувачів навколо певного автора чи авторів блога. Блоггер - людина, яка веде блог. Блогосфера - це сукупність усіх блогів в межах одного регіону. Розрізняють: • за тематикою: o персональні (особисті) o тематичні блоги. • за типом змісту: o фотоблог o подкастинг (podcasting, скорочення від iPod и broadcasting)- розміщується аудіо та відео матеріали, також RSS канал для плеєрів. o відеолог (vlog, «video blog») - розміщуються відеофайли, вставленные в специальный проигрыватель. o моблог «мобильный блог» - оновлення інформації здійснюється віддалено з мобільного трелефону або КПК. Приклад moblog.україна. o o Можливості Учасники можуть виконувати наступні дії: • Писати власні повідомлення • Читати повідомлення опубліковані іншими авторами. • Коментувати повідомлення інших авторів. • Відповідати на коментарі. • Зв'язувати повідомлення та коментарі за допомогою гіперпосилань. Радимо познайомитися з правилами, яких потрібно притримувати при ведені дискусій. Особливості • Зворотній порядок розміщення записів: нові повідомлення (їх прийнято називати постами) публікуються зверху. • На головній сторінці блогу доступні лише останні надходження, решта публікацій доступні при перегляді архіву. • Запрошення до публікації коментарів розміщується відразу після публікації. • Тільки власник та автори блогу можуть задавати тему та ініціювати обговорення. • Формат блогу дозволяє об'єднувати зміст декількох авторських блогів на одній сторінці. • Кожне повідомлення, розміщене в блозі, має свою URL - адресу, за якою можна до нього звернутися • Редагування за допомогою звичайного веб-оглядача. • • Де можна створити блог • Завести власні блоги можна на: • LiveJournal (Живbй Журнал) • Блоггер від компанії Google. Як створити ефективний навчальний блог Блоги, як інструмента навчання, мають три основні переваги: • Наявність автора, який виступає викладачем і може організовувати процес навчання належним чином. • Наявність зворотнього зв’язку між учасниками навчання. • Можливість легко візуалізувати деякі навчальні матеріали. Навчальний блог за своєю суттю (а значить – і структурою) значно відрізняється від традиційного щоденника. Наприклад, автор такого блога повинен постійно стежити за організацією навчальних матеріалів, створюючи зручну просту навігацію по архівах. Крім того, цінність такого блога прямопропорційна кількості та якості матеріалів, викладених у ньому. А от його RSS-стрічка буде мати вже трішки меншу цінність, оскільки туди потраплятимуть всі без розбору матеріали, що може бути цікаво тільки найбільш заповзятим учням. Поради: • Пам‘ятайте про важливість контенту. Контент повинен бути цікавим та корисним, а інакше у блога немає практично жодних шансів зажити власним життям. • Налагодьте ефективну комунікацію. • Чергуйте між собою статті-теорію та статті з конкретними прикладими з покроковими інструкціями • Використовуйте ілюстрації, зображення та діаграми • Навчіться писати «для інтернету». Спершу вам потрібно зрозуміти, яким чином люди сприймають інформацію в Інтернеті, а потім – максимально пристосуватися і постійно використовувати такий формат. Ваш стиль повинен бути ЧІТКИМ, СФОКУСОВАНИМ і простим для СКАНУВАННЯ. • Ніколи не шкодуйте посилань на споріднене джерело. Адже посилання – це не лише додаткова користь для ваших читачів, але й один із найкращих способів бути поміченим іншими блогерами на перших етапах існування вашого навчального проекту. Приклади використання Приклади дискусій у рамках спільнот, пов'язаних з освітою і мережевими технологіями: • Живий Журнал директора школи • Вчительський журнал • Шкільна рада • Вільна дискусія викладачів • Веб 2.0.-технології в освіті • Проблеми навчання та навчальних систем • Спільнота проекту Летописи.ру • Електронне навчання • Гіпертекст(и) • Віртуальні Інтели • Спільнота програми Навчання для майбутнього • Технологии e-learning (корпоративное электронное обучение в России) • Блоги працівників Черкаського обласного інституту післядипломної освіти
Тема. Основи комп"ютерної графіки Урок 1.Види цифрових зображень. Колірні моделі. Автор: В.С.Березовський. Основи комп'ютерної графіки Дата: 2010-01-26 Основні поняття та засоби комп'ютерної графіки Комп'ютерною графікою називають галузь інформатики, яка вив¬чає методи створення, обробки й використання зображень за допо¬могою програмно-апаратних засобів. Цей термін має й інше тлума¬чення: комп'ютерна графіка — це графіка, створена на комп'ютері або, точніше, за допомогою комп'ютера, який використовують як інструмент малювання. І саму комп'ютерну графіку, і відповідний термін було запроваджено приблизно двадцять років тому. Основні сфери застосування технологій комп'ютерної графіки такі: • графічний інтерфейс користувача; • спецефекти, цифрова кінематографія; • цифрове телебачення, Інтернет, відеоконференції; • цифрове фотографування; • візуалізація наукових і ділових даних; • комп'ютерні ігри, системи віртуальної реальності (наприклад, тренажери керування літаком); • системи автоматизованого проектування; • комп'ютерна томографія; • комп'ютерна графіка для кіно і телебачення. Види цифрових зображень у комп'ютерній графіці зображення створюються двома принципово різними методами. Перший із них, векторний, полягає в поданні зображення як набору об’єктів, що складаються з з визначених математично точок і кривих. Другий метод, растровий, базується на застосуванні сітки пікселів. Векторна графіка У векторній графіці для побудови зображень використовують точки та лінії (рис. 1.1). Для того щоб намалювати векторний об’єкт, художник за допомогою миші визначає його опорні точки і напрямок клерувальних ліній. Опорні точки автоматично з’єднуються кривими, форму яких визначають клерувальні лінії. Ці криві називаютьсякривими Безьє,і клерувальні лінії не роздруковуються. Це робочі елементи, які використовують для створення й редагування зображення. рис. 1.1. Криві Безьє Комбінуючи векторні об’єкти і зафарбовуючи їх у різні кольори, можна отримати дуже цікаві зображення з чітко окресленими контурами (рис. 1.2). рис. 1.2. Векторне зображення Растрова графіка Растрові зображення принципово відрізняються від векторних тим, що вони складаються з мозаїки пікселів. Піксел — це однотонно зафарбований квадратик, який є найдрібнішою одиницею цифрового зображення, що її можна редагувати.Кожний піксел має певні колірні характеристики. Зазвичай піксели такі малі, що зливаються на екрані, через що зображення видається цілісним, хоча в разі його збільшення добре видно зернисту структуру (рис. 1.3). рис. 1.3. Растрове зображення Колір піксела кодується числами. У чорно-білому зображенні він задається за допомогою числа 1 (чорний колір) або О (білий колір). Про таке зображення кажуть, що воно має глибину кольору 1 біт (рис. 1.4). У загальному випадку глибина кольору(або якість кольоровідтворення) визначається кількістю бітів, які використовуються для зображення кольору під час кодування одного піксела растрової графіки. Для того щоб отримати напівтонові та найпростіші кольорові зображення, використовують глибину 8 біт. Кожний піксел подається числом із діапазону від 0 до 255, яке відповідає одному з відтінків сірого чи одному з 255 стандартних кольорів. Повноколірні зображення мають глибину 24 біти, тобто колір кожного каналу (червоного, зеленого і синього) передається за допомогою 8 біт. Колірні канали – це напівтонові зображення, які несуть інформацію щодо яскравості певного кольору. Сполучення всіх каналів дає повноколірне зображення. Разом три канали здатні утворити до 1668 млн кольорів (2563 =16777216) Для правильного відтворення фотографічного зображення з плавними колірними переходами і найтонкішими градаціями відтінків глибина кольору має становити 24 біти. Поряд з глибиною кольору дуже важливим параметром растрового зображення є йогороздільна здатність, яка визначає кількість пікселів на одиницю довжини. Роздільна здатність зображення Вимірюється в пікселах на дюйм і позначається двома цілими числами, наприклад 300x600, що означають кількість пікселів на дюйм по горизонталі та вертикалі. Чим вища роздільна здатність зображення, тим кращою буде його якість. З поняттям «роздільна здатність» пов'язані два терміни, які вам обов'язково треба знати. ♦ Роздільна здатність монітора. Кількість пікселів, що припадають на одиницю довжини зображення на екрані монітора, зазвичай вимірювана в пікселах на дюйм (ррі). Роздільна здатність більшості RGB-моніторів (Macintosh) становить 72, а VGA-моніторів (Windows) — 96 пікселів на дюйм (ррі). Це значення незмінне, оскільки є фізичною характеристикою монітора. ♦ Роздільна здатність принтера. Кількість точок фарби на одиницю довжини зображення, яку здатен надрукувати принтер, зазвичай вимірювана в точках на дюйм (dpi). Порівняння растрової та векторної графіки Найважливіша перевага векторної графіки полягає в тому, що створювані на її основі зображення не залежать від власної роздільної здатності. Вони будуються автоматично, з урахуванням j роздільної здатності пристрою, на який виводяться (екрана або принтера). Розміри, форма та інші властивості векторних об'єктів визначаються математичними формулами. Принтер отримує такі формули з комп'ютера у вигляді команд і самостійно формує друковані об'єкти, точніше, їх растрові подання (надруковане зображення складається з точок, тобто є растровим). Завдяки цьому зображення розміром з поштову марку можна збільшити, зберігши його якість, і надрукувати на плакаті. Таким чином, розмір файлу векторного зображення залежить не від його фізичних розмірів, а від складності; векторні зображення, як правило, займають на диску набагато менше місця, ніж растрові того самого розміру. Основний недолік векторної графіки полягає в тому, що вона не дає можливості отримувати зображення фотографічної якості. Оскільки фотографія — це мозаїка з дуже складним розподілом кольорів та яскравостей пікселів, реалізувати її у вигляді векторних об'єктів дуже складно. Використання растрової графіки дає змогу забезпечити високу якість зображень, проте створені цим методом зображення мають низку недоліків. • Якість растрового зображення, зокрема надрукованого, залежить від загальної кількості його пікселів, або роздільної здатності. Якщо уявити собі піксел як базовий «будівельний блок» зображення, то саме від кількості таких блоків зале¬жатиме, наскільки добре буде передано деталі зображення і наскільки плавними будуть його лінії. Файли растрових зображень зазвичай досить великі порівняно з файлами документів інших типів, тому що в них зберігається інформація про кожен піксел зображення. • Якість растрових зображень після їх масштабування, обертання чи інших перетворень погіршується. Колірні моделі Звичайно, кожний із нас має уявлення про те, що таке колір. Згадайте фізику. Колір, який ви бачите, — це або частина видимо-світлового спектра, яка випромінюється об'єктом (якщо йдеться про джерело освітлення), або частина того самого видимого спектра, яка відбивається об'єктом (якщо це звичайна поверхня). Проте до комп'ютерних технологій таке означення застосовувати не можна. Тут кожному пікселу зображення у будь-якому колірному каналі присвоюється числове значення, яке визначає відтінок піксела. Відповідність між набором значень для кожного піксела та його кольором встановлюється залежно від того, яка колірна модель застосовується для подання зображення. Колірною моделлю називають систему кодування кольорів, яка використовується для зберігання, відображення на екрані і друку зображення. Фізична природа кольору, що використовується на різних етапах роботи з документами, різна. На екрані монітора ви бачите світло, яке випромінює, екран, а на папері — світло, яке відбивається від поверхні аркуша. Для опису кольорів, утворюваних різними способами, створено різні моделі. Проте розроблено й універсальну,апаратно-незалежну модель, яка об’єднує всі інші моделі. модель, яка об'єднує всі інші моделі. Колірна модель RGB Назва моделі складається з перших літер базових кольорів, які формують зображення: червоного (Red), зеленого (Green), синього (Blue). Будь-який колір у моделі RGB утворюється шляхом змішування цих трьох базових кольорів у різних пропорціях. Колір описується трьома цифровими значеннями з діапазону від 0 до 255. Відтак кожний базовий колір може мати 256 відтінків. Цифрові значення записуються у порядку згадування базових кольорів у назві моделі: червоний, зелений і синій. Наприклад, чистий червоний колір у моделі RGB подається як 255, 0, 0 (червона складова є максимальною, зелена і синя — відсутні), чистий зелений — як 0, 255, 0, а синій — як 0, 0, 255. Модель RGB є адитивною, тобто такою, що описує випромінювані кольори. Чистий чорний колір подається як 0, 0, 0 (жоден із кольорів не випромінюється, частка всіх складових дорівнює нулю). Білий колір відповідає максимуму випромінювання — рівень кожної складової максимальний; у цифровому вигляді записується так: 255, 255, 255. Нами розглянуто лише п'ять кольорів, проте модель RGB дає змогу закодувати понад 16 млн (2563) кольорів. Інші кольори можна отримати, змінюючи частку кожної складової з кроком в одиницю. Так, задавши максимальні рівні червоної та зеленої складових, ви отримаєте жовтий колір (255, 255, 0). У тривимірній системі координат колірна модель має вигляд куба (рис. 1.6) рис. 1.6. Подання колірної моделі RGB Як бачите, точка початку координат відповідає чорному кольору (Black) У найближчій до вас вершині куба точка максимального випромінювання є точкою білого кольору (White). Діагональ, яка з’єднує ці дві точки, - уворює шкалу відтінків сірого (Grayscale) кольру (256 значень) Вершини куба, що розташовані на осях координат, відповідають червоному, зеленому і синьому кольорам. Нарешті, три інші вершини відповідають кольорам, утвореним у результаті змішування пар основних кольорів: червоного із зеленим, червоого із синім, зеленого із синім. Це жовтий (Yellow), пурпуровий (Margenta) і блакитний (Cyan). Чому саме на цих кольорах акцентується увага, пояснюється далі. Колірна модель RGB описує колірний діапазон таких пристроїв, як монітор і сканер. Колірна модель CMYK На відміну від моделі RGB, модель CMY описує кольори, отримані в результаті відбиття світла об'єктами, тобто в її основі лежить інший принцип. Це субтрактивна модель (така, що віднімає), оскільки кольори в ній утворюються відніманням від чорного кольору базових кольорів: блакитного (Cyan), пурпурового (Magenta) і жовтого (Yellow). Вони утворюють так звану поліграфічну тріаду і називаються тріадними. У колірній моделі CMY рівень складових кольору задається значеннями із діапазону від 0 до 100 % (величина 100 % у цій моделі відповідає 255 одиницям моделі RGB). Колірна модель CMY, по суті, є оберненою до моделі RGB. В разі змішування двох субтрактивних кольорів результуючий колір буде темніший, ніж вихідні, а в разі змішування всіх трьох (складових отримаємо чорний колір. Білий колір — це повна відсутність кольору (значення всіх колірних складових дорівнюють 0). Колірну модель CMY у тривимірній системі координат також можна подати у вигляді куба (рис. 1.7). У моделі CMY рівні всіх складових у точці початку координат дорівнюють 0, що відповідає білому кольору (White). Найближча до вас вершина куба — точка чорного кольору (Black). У ній всі три складові мають максимальні значення. Діагональ, що з'єднує білу і чорну точки, — шкала сірого. У будь-якій її точці головні кольори змітані в рівній пропорції. Те саме можна було сказати й про попердню модель. Вершини куба, розташовані на осях, відповідають чистим блакитному (Cyan), пурпуровому (Magenta) та жовтому (Yellow) кольорам. На інших трьох вершинах подано кольори, які утворюються в результаті змішування пар базових кольорів: блакитного і пурпурового, блакитного і жовтого, пурпурового і жовтого. Це синій (Blue), зелений (Green) і червоний (Red). рис. 1.7. Подання колірної моделі CMYK Для друку поліграфічної продукції краще використовувати модель CMY, адже ми бачимо колір, відбитий від поверхні. Проте слід зробити уточнення. Теоретично суміш трьох базових кольорів повинна давати глибокий чорний колір, але такого практично не буває, оскільки утворюється не чорний, а брудно-коричневий колір. Для усунення цього недоліку до трьох кольорів додали четвертий, чорний (Black), і колірна модель дістала назву CMYK — Cyan, Magenta, Yellow, BlacK. У назві моделі використовується не перша літера слова Black, а остання, щоб не плутати з кольором Blue моделі RGB. Отже, чорний колір у моделі CMYK має тільки одну складову — чорну (0, 0, 0, 100). Основна сфера застосування колірної моделі CMYK — повноколірний друк, і саме з нею працює більшість друкарських пристроїв. Колірна модель Lab Колірна модель Lab розроблялася Міжнародною комісією з освітлення (СІЕ) з урахуванням недоліків описаних вище моделей. Зокрема, вона створювалась як апаратно-незалежна. Це означає, що кольори в моделі Lab визначаються незалежно від того, який пристрій виведення (монітор, принтер і т.д.) використовується, оскільки модель базується на сприйнятті кольору людським оком. Колір у цій моделі визначається трьома параметрами: освітленістю, діапазоном зміни від пурпурового до зеленого та діапазоном зміни від синього до жовтого. Освітленість змінюється від 0 до 100%. Діапазон кольору змінюється від -128 до 127. Колірна модель Lab має найбільший порівняно з рештою моделей колірний діапазон. рис. 1.8. Подання колірної моделі Lab Колірна модель HSB Спосіб подання кольору в моделі HSB ґрунтується на базових характеристиках кольору. ♦ Колірний тон (Hue). Колір світла, відбитого від непрозорого об’єкта або такого, що пройшло крізь прозорий об'єкт. Значення колірного тону залежить від позиції кольору в колірному колесі (рис. 1.10) і може змінюватися від 0 до 360°. Кут 0° відповідає червоному кольору, який змінюється за годинниковою стрілкою до жовтого, потім — зеленого, блакитного, синього, пурпурового і знову червоного. рис. 1.9. Подання колірної моделі HSB ♦ Насиченість (Saturation). Інтенсивність кольору, що визначається як відсоток кольору певного тону відносно вмісту сірого і може змінюватися від О до 100 %. Нульова насиченість відповідає абсолютно сірому кольору. ♦ Яскравість (Brightness). Характеристика (також називається світлістю), що визначає, наскільки світлим чи темним може бути певний колір; цей параметр може змінюватися в діапа¬зоні від О до 100 %. Цю модель ще називають HSV, замінюючи останнє слово «Brightness» на «Value». Напівтонова модель у напівтоновому малюнку присутній єдиний канал, який може містити до 256 градацій сірого кольору. Кожний піксел характеризується одним параметром — яскравістю, значення якого змінюються від О (чорний колір) до 255 (білий колір). Іноді яскравість вимірюється у відсотках: О — білий, 100 % — чорний. Коли кольорові зображення перетворюються на напівтонові, інформація про колірний тон і насиченість відкидається та залишається лише значення яскравості. Чорно-біла модель Чорно-білі (монохромні) малюнки — найпростіші графічні зобра¬ження. У такому разі кожний піксел (чорний або білий) задається за допомогою 1 біта, і тому розмір файлу зображення набагато менший, ніж кольорового чи навіть напівтонового зображення з тими самими фізичними розмірами. Адже піксел напівтонового зображення задається з використанням 8 біт, а для опису піксела кольорового потрібно 24 біти. На рис. 1.11 для порівняння показано, який вигляд мають чорно-біле і напівтоно Урок 02. Графічні редактори. Формати графічних файлів. Автор: за підручником В.С. Березовського Дата: 2010-02-03 Сучасні графічні редактори Графічний редактор — це комп'ютерна програма, яка надає можливість користувачу створювати і редагувати на екрані комп'ютера зображення і зберігати їх для подальшого використання. Деякі графічні редактори призначені для редагування фотографій, тоді як інші — переважно для створення та редагування малюнків. Перелічимо кілька найпоширеніших операцій, які можна виконувати в графічних редакторах: 1. виділення області зображення для редагування; 2. малювання ліній за допомогою пензлів різних кольорів, розмірів, форми і з різним натиском; 3. заповнення певних областей малюнка кольором, градієнтом кольору чи текcтурою; 4. вибір кольору » використанням різних колірних моделей (на¬приклад, RGB, HSV) та за допомогою колірної піпетки; 5. створення написів різними шрифтами; 6. видалення з фотографій подряпин, бруду, зморшок, ефекту червоних очей та інших дефектів; 7. формування зображень із використанням шарів; 8. конвертація зображень у файли різних форматів; 9. застосування фільтрів з метою досягнення різних ефектів. Сучасний комп'ютер не просто замінив олівець і папір. Беручи на себе всю складну, нерідко монотонну роботу зі створення малюнка а, він дозволяє зосередитися на його сюжеті, надає користувачам зовсім нові, унікальні можливості ш;одо техніки малювання. Одне ми тиснення кнопки миші може замінити три години виснажливої праці. Можливо, незабаром ви дійдете висновку, що малювати на комп'ютері набагато цікавіше, ніж грати. Не варто думати, що всі графічні редактори дуже складні у вивченні та використанні. Адже одна з головних вимог до створюваних програм — це зручність та інтуїтивна зрозумілість інтерфейсу. Далі ми розглянемо основні види графічних редакторів. Растрові редактори На моніторі будь-яке зображення є дискретним, тобто таким, що складається з певної кількості прямокутних точок, кожна з яких може бути тільки одного кольору, тоді як на звичайному малюнку на папері таку мінімальну одиницю, як точка, знайти неможливо. Крім того, на папері не вдасться намалювати два зовсім однакових малюнка. За допомогою растрового редактора можна створити дискретний малюнок, який складатиметься з фіксованої кількості пікселів, і змінювати колір кожної з них окремо. Саме тому будь-який редактор такого типу потребує, щоб користувач, розпочинаючи роботу над малюнком, указав його точні розміри, а іноді й палітру кольорів, які можуть бути використані. Растрові редактори дозволяють будувати лінії та графічні примітиви, заливати окремі області певними кольорами, вводити текст, малювати різними інструментами. Залежно від обраного інструмента будуються лінії з різними властивостями: напівпрозорі, з розмитими краями, заповнені текстурою. Завжди надається можливість збільшити масштаб, щоб можна було працювати з окремими пікселами. Зазвичай растрові редактори використовуються для роботи з уже готовими зображеннями, наприклад для створення колажів і редагування фотографій. Для створення великих малюнків «з білого аркуша» растрові редактори не завжди зручні. Вам, напевно, вже доводилося користуватися таким простим редактором, як Microsoft Paint, що входить до складу всіх операційних систем Windows. Серед растрових редакторів окремо слід відзначити Corel Photo-Paint, Adobe Photoshop, Live Picture, Macromedia XRes, Micrografx Picture Publisher, Paint Shop Pro. Кожний із них має свої переваги та недоліки, проте найкращим вважається Adobe Photoshop, у якому реалізовано всі можливості растрових редакторів. Він заслужено став лідером, оскільки дає змогу робити із зображеннями майже все що завгодно. Одна з найсильніших сторін Photoshop — можливість накладати на окремі області малюнка спеціальні ефекти (застосовуючи задля цього фільтри). Недоліки редакторів такого типу очевидні: якість малюнка стає щоразу гіршою після його збільшення. Звісно, цей недолік можна усунути за допомогою певних алгоритмів, проте всі вони призводять до розмивання малюнка. Векторні, або об'єктні, редактори На відміну від растрових редакторів, у редакторах цього типу всі малюнки складаються не з окремих точок, а зі складних вектор¬них об'єктів — кіл, багатокутників, довільних кривих (їх креслять за допомогою миші). Створений об'єкт можна змінювати: обертати, розтягувати, нахиляти, переміщувати, модифікувати різними інструментами, можна застосовувати до нього спеціальні ефекти, причому, і це найважливіше, абсолютно незалежно від інших об'єктів. До того ж у кожного об'єкта є такі властивості, як товщина ліній, розмір, колір, текстура, прозорість. їх також можна за потреби змінити. Кожний об'єкт займає певне положення на малюнку, деякі об'єкти затуляють інші. Проте їх розташування неважко змінити. Оскільки всі відстані вимірюються в апаратно-незалежних одиницях, зазвичай у дюймах, векторні редактори позбавлені недоліків, властивих растровим редакторам. Малюнки можна збільшувати чи зменшувати, проте кола залишаться колами і ніколи не стануть ступінчастими. Векторні редактори застосовують насамперед для створення великих малюнків у поліграфії (плакатів і рекламних афіш). Але створити за їх допомогою фотореалістичні зображення майже неможлиВ0 — для цього знадобиться додаткова обробка в растрових редакторах. До числа найвідоміших векторних редакторів належать Adobe Illustrator, Corel Xara, Macromedia FreeHand, CorelDRAW. Тривимірні графічні редактори Після ознайомлення з редакторами описаних типів може скластися враження, що нічого іншого для створення зображень вигадати вже неможливо. Проте це не так. Існують ще й тривимірні редактори. Процес створення малюнка у таких тривимірних графічних редакторах, як Maya, SoftImage, 3D-Studio Max, LightWave3D, не має нічого спільного з роботою звичайного художника. Це більше cхоже на побудову цілого світу з окремих цеглинок, як у дитячому конструкторі. Малюнок у тривимірних редакторах створюється в три етапи. Найбільш тривалий і трудомісткий із них — побудова моделі, коли з окремих тривимірних об'єктів-примітивів формується сцена. Такі об'єкти можна змінювати будь-як за допомогою численних модифікаторів і об'єднувати у більш складні об'єкти. І'отову сцену можна оглядати з усіх боків, переміщуючи й обертаючи камеру. Далі потрібно встановити джерела освітлення й задати розташування камери. На цьому етапі для орієнтації у створюваному об'ємному просторі екран монітора зазвичай розподіляється на кілька частин: вигляд зверху, збоку, спереду і довільний вид. Після того як сцену створено, її необхідно «оживити», наклавши на об'єкти текстури (texture mapping) і рельєф (bamp mapping). Нa етапі рендерингу (візуалізації) створюється власне малюнок, з урахуванням усіх текстур, відблисків, тіней, різноманітних ефектів — якщо, звісно, редактор їх підтримує. Але можливості 3D-peдакторів не обмежуються побудовою статичних зображень. Можна задати переміщення і змінення об'єктів сцени у часі. Результатом такого рендерингу стане справжній мультфільм! До того ж 3D-редактори використовують для створення персонажів різних ігор. Найпотужнішим тривимірним графічним редактором, на думку більшості професіоналів, є Maya, а найпопулярнішим у всьому світі — 3D-Studio Мах. Спеціалізовані редактори Усі згадані вище редактори універсальні, тобто дають змогу малювати будь-що. Проте є спеціалізовані редактори, призначені виключно для створення графічних об'єктів певного класу. Такі редактори значно прискорюють процес і роблять його набагато зручнішим для професіонала. Є чимало спеціалізованих редакторів для створення вебграфіки, ефектних заголовків, фонових малюнків, кнопок, роздільних ліній. Так, для оформлення заголовків, зокрема тривимірних, використовують Хага 3D і Ulead Cool 3D, для створення кнопок, роздільників, тла Хага WebStyle. Маючи у розпорядженні редактор Microsoft Picture It, призначений для обробки фотографій, можна малювати красиві рамки, додавати до зображень написи, здійснювати ретушування, редагувати кольори і настроювати контрастність, усувати ефект червоних очей, брак плівки і подряпини, а крім того, робити кумедні колажі з використанням фотографій друзів. Отже, різні графічні редактори виконують різні завдання. Для досягнення максимального ефекту, тобто отримання якісних малюнків за найменших витрат часу та зусиль, їх можна комбінувати. Деякі великі розробники графічних редакторів, зокрема компанії Corel і Adobe, навіть випустили пакети, що містять по кілька графічних редакторів різних типів. Такі пакети від одного виробника дуже зручні у користуванні, адже їхні компоненти добре взаємодіють між собою. Формати графічних файлів Формат файлу визначає спосіб кодування збереженої в ньому інформації. Існує велика кількість форматів, що обумовлено різноманітністю сфер їх застосування. Формати графічних файлів визначають спосіб зберігання малюнка (у растровому чи векторному вигляді), а також форму зберігання даних (використовуваний алгоритм стиснення). Стиснення найчастіше застосовується до растрових графічних файлів, які займають досить багато місця на диску. GIF Формат GIF (CompuServe Graphics Interchange Format) призначений для стискання файлів, що містять багато однорідних заливок (у логотипах, написах, схемах). Зображення записується «через рядок», завдяки чому, завантаживши лише частину файлу, можна побачити ціле зображення, але з меншою роздільною здатністю. Цього досягають завдяки тому, що спочатку на моніторі відображаються 1-й, 5-й, 10-й і т. д. рядки пікселів малюнка та здійснюється розтягування даних між ними, а потім починають надходити 2-й, 6-й, 11-й рядки, і роздільна здатність зображення в браузері збільшується. Відтак ще на початковому етапі завантаження файлу користувач може зрозуміти, що в ньому міститься, і вирішити, чи варто чекати, коли файл буде завантажено повністю. Працюючи з форматом GIF, можна застосувати таку властивість зображення, як прозорість, у результаті чого певна його частина стане невидимою. Файл GIF може містити не одну, а кілька растрових картинок — у такому разі завдяки тому, що браузери відображують їх по черзі із зазначеною у файлі частотою, створюється ілюзія руху (GIF-анімація). Основне обмеження формату GIF полягає в тому, що його палітра складається лише з 256 кольорів. JPEG у форматі JPEG (Joint Photographic Experts Group) застосовується принцип стиснення даних з видаленням певної їх частини. Видаляється так звана надлишкова частина даних, яка практично не сприймається людським оком. Унаслідок цього розмір файлу стає набагато меншим. Кількість видалених даних, тобто ступінь стиснення зображення, можна регулювати. Формат JPEG краще застосовувати для зберігання растрових картинок фотографічної якості, ніж логотипів чи, скажімо, схем, яким більше притаманні напівтонові переходи, адже однотонові заливки можуть відображуватися неякісно. Слід зазначити, що у форматі JPEG рекомендується записувати лише остаточний варіант роботи, тому що кожна операція збереження/відкривання призводить до додаткових втрат даних. PNG Формат PNG (Portable Network Graphics) використовують для розміщення зображень в Інтернеті. Є два його різновиди: PNG-8 і PNG-24. Формат PNG-8 підтримує 8 біт кольорової інформації (256 кольорів), формат PNG-24 — 24 біти, що відповідає колірному діапазону моделі RGB. Останній формат порівняно новий, але він уже здатен конкурувати з GIF. На відміну від GIF, де прозорість або є, або її немає, PNG підтримує також напівпрозорість. Слід зазначити, що PNG задовольняж основній вимозі WWW — забезпечення однакового вигляду зображення незалежно від того, яку апаратуру застосовує користувач. Збуреження у цьому форматі зображення матиме однаковий колір на будь-якому комп'ютері. TIFF Апаратно незалежний формат TIFF (Tagged Image File Format) наразі є одним із найпоширеніших і найнадійніших, його підтримують майже всі програми, так чи інакше пов'язані з графікою. Це найкращий вибір для ;зберігання сканованих малюнків, а також для імпортування растрової графіки у векторні програми та видавничі системи. Він підтримує всі колірні моделі — від монохромної до RGB і CMYK. У разі використання формату TIFF можна зберігати контури для зазначення місця обтинання малюнка під час друку, прозорість та іншу додаткову інформацію про зображення. PDF Формат PDF (Portable Document Format), розроблений компанією Adobe, використовується для виведення електронних публікацій на друк, хоча його можна застосовувати і для інших цілей. У файлі PDF зберігається інформація про векторні зображення, шрифти, поділ на сторінки, тобто документ подається в такому вигляді, який він матиме після друку. PSD Внутрішній формат растрового редактора Photoshop (Adobe Photoshop Document) останнім часом підтримується дедалі більшою кількістю програм. Він дає можливість записувати зображення з кількома шарами, масками, додатковими альфа-каналами і колірними каналами, контурами та іншою інформацією. CDR Внутрішній формат CDR (CorelDRAW Document) програми CorelDRAW призначений для зберігання тексту, векторної та растрової графіки. У CDR-файлах застосовується роздільне стискання для векторних і растрових зображень, у них можна вбудовувати шрифти. Крім того, файли формату CDR мають величезне робоче поле (15x45 м) і таку властивість, як багатосторінковість.
Урок 02. Написи та зображення на слайдах. Створення текстових написів і вставлення графічних зображень на слайдах презентації. Структура слайда Що є основними елементами слайдової презентації? (слайди, замітки та заголовки) Кожен слайд Power Point складається з трьох основних шарів: 1) Шар оформлення (рівень основи слайда) визначає фонове графічне зображення, кольорову схему слайда, шрифти тексту і розташування елементів на слайдах. Шар оформлення єдиний для всіх слайдів презентації. 2) Шар розмітки визначається типом слайда, що створюється (заголовок, маркований список, діаграма, таблиця або пустий слайд). Розмітка визначає розташування різних елементів на слайдах. 3) Шар слайда призначається для розміщення вмісту слайда. Зміст кожного слайда унікальний, тому текст або графічне зображення, яке включене до слайда, з’являється тільки в цьому шарі. Створення фону слайда Для створення першого шару можна використати шаблон оформлення слайда (Формат – Оформление слайда) або створити фон за вподобанням (Формат – Фон). Форматуючи слайд, можна змінити кольорову гаму оформлення слайда. Щоб змінити кольорову гаму оформлення слайда, необхідно виконати такі дії: Формат – Цветовая схема слайда. Далі вибрати стандартну чи спеціальну схему. При оформленні фону можна вибрати інші кольори (Формат – Фон – Другие цвета – вибрати потрібний колір з Обычные або Спектр. Якщо вибрати Способы заливки, то на екрані з'явиться діалогове вікно Способы заливки, де можна вибрати різні типии заливки фону (Градиентная, Текстура, Узор або Рисунок). Вибравши для оформлення фону або спосіб заливки, необхідно вказати: цей вибір стосується одного слайда чи всіх слайдів презентації. Для цього у діалоговому вікні Фон вибрати Применить або Применить ко всем. Створення нового слайда, розмітка слайда Ви вже звернули увагу, що розмітку слайда можна створити різну: титульний слайд, тільки заголовок, заголовок і текст, заголовок і текст у дві колонки, пустий слайд, слайд із об’єктом, слайд із заголовоком і об’єктом тощо. Тобто кожен слайд може мати свою структуру. Для того, щоб змінити другий шар слайда, необхідно викликати меню Формат – Разметка слайда – вибрати необхідну розмітку слада. Створити новий слайд можна декількома способами: 1) Вставка – Создать слайд; 2) вибрати на панелі інструментів «Форматирование» «Создать слайд»; 3) натиснути комбінацію клавіш Ctrl+M. Створення текстових написів Для зміни третього шару можна використати відомі нам прийоми створення, редагування і форматування тексту і написів. На титульну сторінку можна вставити текст WordArt. Давайте згадаємо, як це ми робили у текстовому редакторі? (Вставка – Рисунок – Объект WordArt або на панелі інструментів Рисование вибрати кнопку Добавить объект WordArt; у вікні Коллекция WordArt вибрати необхідний стиль тексту, ввести необхідний текст; за бажанням можна змінити тип, розмір та накреслення шрифту). Отже, у Power Point вставити текст WordArt вам буде не важко, адже всі дії аналогічні. Встановити текст можна так: Вставка – Надпись або на панелі інструментів Рисование вибрати кнопку Надпись – вибрати місце розміщення тексту на сладі і ввести текст. Щоб відформатувати текст, необхідно його виділити – Формат – Шрифт – вибрати параметри форматування. За потреби можна змінити тип, накреслення, розмір, колір тексту й установити ефекти (Подчеркивание, Тень, рельеф, Верхний, Нижний индекс) Вставлення графічних зображень Ми вже зазначили, що до третього шару входять не тільки написи, а й графічне зображення. Щоб презентація була більш привабливою, бажано розмістити на слайдах малюнки. Графічні об’єкти Power Point не відрізняються від малюнків і автофігур Word. Давайте згадаємо, як ми це робили? - Щоб вставити малюнок: Вставка – Рисунок – вибрати один із варіантів Картинки…, Из файла… , Со сканера или камеры… – розташувати малюнок у потрібному місці слайда – змінити розміри малюнка до необхідних. - Користуючись інструментами малювання (панель Рисование), вставлені малюнки можна редагувати або створювати власні, так звані геометричні примітиви. - В автофігури можна вставляти текст: клацнути на фігурі правою кнопкою миші – у контексному меню вибрати Добавить текстовую строку – ввести текст – зняти виділення фігури - Із декількох автофігур можна скласти малюнок. Але щоб малюнок був єдиним цілим автофігури треба об’єднати (згрупувати): виділити автофігури, притиснувши клавішу Shift – права кнопка миші – Группировка - Группировать Інструкція до навчальної практичної роботи. 1) Ввімкнути комп’ютер. 2) Відкрити програму створення презентацій Power Point. 3) Створити пусту презентацію. 4) Створити фон презентації. 5) Створити перший слайд, у якому розмістіть назву «Казка про Колобка» та зображення колобка за допомогою автофігур. 6) Створіть слайди, у який розкажіть казку «Колобок», використовуючи підібрані малюнки, написи, автофігури. 7) Збережіть створену презентацію у форматі .ppt і назвою «Колобок». 8) Покажіть результат вчителю. 9) Закрийте всі вікна. Розв'язування задач на створення лінійних алгоритмів. Автор: wiki Дата: 2011-02-07 Експериментально-дослідницька робота в середовищі АЛГО. Розв’язування задач на створення лінійних алгоритмів. Мета. 1. Систематизувати і узагальнити теоретичні і практичні знання й уміння учнів за темою через розв’язування задач на лінійні алгоритми. 2. Виховувати уважність і зібраність під час уроку; словесно-логічне мислення, пам'ять, увагу, уяву; уміння аналізувати відповіді інших учнів і усувати наявні недоліки. 3. Розвивати швидкість і гнучкість абстрактно-логічного мислення; культуру мовлення та праці. Обладнання: проектор, мультимедійна презентація, картки для інтерактивної вправи, картки - світлофори. Тип уроку. Урок комплексного застосування ЗУН учнів.. Хід уроку. І. Оргмомент, нагадування про дотримання правил техніки безпеки. Якщо з комп’ютером хочеш працювати, Мусиш поведінки всі правила згадати. Ти з комп’ютером поводься дуже обережно, Це річ, надто вже чутлива, хоч і величезна. Тільки щось не так натис, І комп’ютер вже завис. Не починай роботу без дозволу вчителя, Бо ще вірус заженеш, що програми видалить. Отже поведінки правила ти встиг прочитати, Дотримуйся їх ретельно, щоб добре працювати. ІІ. Актуалізація опорних знань. 1. Розв’язання домашніх задач 1,3,8 стор 125 написані на дошці. Учні звіряють правильність виконання письмового завдання. Вибіркова перевірка виконання д\з в зошитах. 2. Перевірка теоретичних знань та практичних навичок. Комп’ютерний тест по базовим питанням(Тест-w). ІІІ. Мотивація учбової діяльності, повідомлення теми уроку. Після цього уроку учні зможуть: • розв’язувати задачі достатнього і високого рівня, для розв’язання яких потрібні лінійні алгоритми; • дотримуватися правил запису імен величин та програм в НАМ; • оцінювати правильність отриманих за допомогою програми результатів; • набути навичок роботи в групі. Узагальнення і систематизація практичних навичок і умінь. Розв’язування задач, практична робота за комп’ютерами. Інтерактивна вправа рольова гра. Учитель замальовує учням таку ситуацію. Є фірма-розробник програмного забезпечення під назвою «Інтелект ПМЛ». У цю фірму звернулася такса Дуська за допомогою. Оголошення задачі №12 підручника. Облаштовуючи навесні подвір’я ліцею, семикласники висадили х берізок, у каштанів та z яблунь. Висота кожної берізки становить а1 м та а2 см, каштана — в1 м та в2 см, а яблуні — с1 м та с2 см. Яка загальна висота всіх дерев, які змогли посадити цієї весни семикласники? Вчитель пропонує учням зімітувати роботу фірми з виконання замовлення такси і поділяє клас на групи по 4 чол. Програмісти-початківці — складають алгоритм опису змінних величин. Програмісти-аналітики — створюють алгоритм введення початкових даних. Програмісти-майстри — розробляють алгоритм обчислення результатів задачі та виведення результату. Програмісти-експерти — готують тестування результатів задачі, збирають результати роботи всіх груп, записують готову програму на дошці. Орієнтований сценарій гри. 1. Всі фахівці збираються на нараду, на якій вивчають задачу, визначають аргументи і результати(чітко з’ясовують, що дано, що треба знайти). 2. Учитель пропонує об’єднатися в групи «за фахом». Групи працюють окремо, кожна над своєю частиною задачі. Створені алгоритми записують в зошит і у звіт, який здають експертам. 3. Учні-експерти – складають програму із частин цілком, перевіряють її, виправляють помилки, записують програму задачі на дошці. 4. Учні записують програму розв’язання задачі в зошити. 5. Всі учасники гри сідають до комп’ютерів та розпочинають етап тестування програми задачі, записуючи результати тестування в зошити. 6. Учитель пропонує об’єднатися в «творчі » групи ( початківець, експерт, майстер, аналітик) Всі творчі групи отримують різні завдання : розв’язати задачі № 5 , 7, 9 та 11 підручника. Програми та аналіз результатів записати в зошит. Готовність групи визначається сигнальною карткою зеленого кольору. Проблеми сигналізують – картками червоного кольору. 7. Учитель проектує розв’язки задач на екран. Групи обговорюють результати роботи, записують розв’язання задач в зошити. Задача №5*. Перед початком нового навчального року Петрик, Стасик та Тарасик приїхали в село відвідати бабусю Петрика. Кожен хлопець привіз бабусі великий та гарний букет соняшників. Бабуся порахувала, що у кожному соняшнику міститься 128 зерняток, які вона дуже обережно вилущила з квітки. Скільки гарних соняшників буде наступного літа прикрашати бабусин город, якщо букет Петрика складався з х1 соняшників, Стасика — з х2 квіток, а букет Тарасика містив х3 цих корисних квіток. Задача № 7*. Після футбольного матчу на кубок ліцею завгосп недорахував шибок у вікнах ліцею. На першому поверсі він недорахував х1 шибок, на другому — х2, на третьому — х3, на четвертому — удвічі більше, ніж на першому та другому разом, а на п’ятому — стільки, скільки всього вибили шибок на четвертому та першому поверхах. Скільки всього шибок доведеться встигнути вставити завгоспу до понеділка? Задача №9**. Почувши в новинах про загрозу пташиного грипу, від бабусі Петрика втекли х курочок та у півників. Для того щоб упіймати та повернути до курятника одну курочку, бабуся витрачає t1 хвилин, а щоб упіймати одного півника, вона витрачає t2 годин. Скільки годин знадобиться бабусі Петрика, щоб повернути до затишного курятника усіх утікачів, якщо киця Мурка не хоче допомагати бабусі у полюванні? Задача 11**. На дні народження Петрик пригощав своїх друзів смачним тортиком вагою х кг. Уже через кілька хвилин частувань від тортика залишилися лише кремові квіточки в кількості t штук вагою m грамів кожна. У скільки разів важча з’їдена гостями частина торта порівняно із залишком? Вправи для очей: 1. Голову тримати прямо. Кліпнути, не напружуючи очні м'язи, на рахунок 10-15. 2. Не повертаючи голови (голова прямо) із закритими очима подивитися направо на рахунок 1-4, потім наліво на рахунок 1-4 і прямо на рахунок 1-6. Підняти очі вгору на рахунок 1-4, опустити на рахунок 1-4 і перевести погляд прямо на рахунок 1-6. повторити 4-5 разів. 3. Подивитися на вказівний палець, віддалений від очей на відстань 25-30 см на рахунок 1-4, потім перевести погляд удалину на рахунок 1-6. повторити 4-5 разів. 4. У середньому темпі виконати 3-4 кругах рухи в праву сторону, стільки ж в ліву і, розслабивши очні м'язи, подивитися удалину на рахунок 1-6. Повторити 1-2 рази. [[ ІV. Підсумок уроку. Обговорення результатів гри.]] 1. Розгадайте кросворд «АЛГО». (див додатки) Учитель обговорює з учнями результати рольової гри. Для цього він пропонує учням відповісти на такі запитання: 2. Якби ви зателефонували своєму другу, щоб ви розповіли? 3. Якби ви писали статтю «Етапи розв’язування задач» до журналу інформатика, які етапи розв’язування задачі ви б визначили? 1) Виставляються оцінки за комп’ютерний тест; 2) Виділяються учні, що активно працювали в групах. V. Домашнє завдання: одна задача на вибір: 2,6,10 стор 126 підручника І.Л. Володіна,
Тема:Принципи стильового оформлення презентацій. Основні принципи дизайну слайдів.Практична робота № 1. Розробка слайдової презентації. Вміст • 1 Мета: • 2 Обладнання • 3 Тип уроку • 4 Очікувані результати • 5 Структура уроку. • 6 Хід уроку o 6.1 Організаційний момент. o 6.2 Актуалізація. o 6.3 Мотивація вивчення нового матеріалу. o 6.4 Вивчення нового матеріалу. o 6.5 Закріплення нового матеріалу та формування навичок. o 6.6 Підсумки уроку. Домашнє завдання. • 7 Додаткові ресурси, корисні посилання Мета:  навчальна:навчити учнів оформляти слайди згідно принципу стильвого оформлення презентації та основним принципам дизайну слайдів;  розвивальна:розвивати вміння та навички редагувати слайди за допомогою додавання та зміни тексту, розміщення на слайдах графічних зображень, вдалого стильового оформлення та дизайну, естетичний смак;  виховна: виховувати особистість, яка здатна поєднувати знання з різних галузей для успішного розв’язання задач. Обладнання програма Power Point, картки до гри «Аукціон», інструкції до практичної роботи, інформатичне лото «Правила техніки безпеки», кошик, різнокольорові стрічки та букви. Тип уроку комбінований Очікувані результати Учні повинні: пояснювати: • правила вибору стильового оформлення слайдів презентації; • принципи дизайну слайдів презентації; вміти: • добирати стильове оформлення презентації та дизайн слайдів. Структура уроку. Хід уроку Організаційний момент. Актуалізація. 1. Гра «Аукціон» На дошку вивішуються картки (лоти), на які всі учні повинні знайти відповідь. Із учнів класу можна вибрати експертну групу, члени якої визначають поміж собою ведучого. Ведучий призначає того, хто розпочинає «продаж». Обраний учень називає номер картки, яку він хоче «продати». Усі знаходять її на дошці. Ведучий зачитує запитання, пропонуючи його «купити» (відповісти на нього). За відповіді нараховуються бали. Відповідь можна доповнити або уточнити. Якщо учні не можуть дати відповідь на питання, то така картка поміщається до кошика. В кінці обговорення вчитель дає відповіді на лоти, які опинилися у кошику. Для полегшення обліку учасників гри, учні які дали правильні відповіді, можна ввести «валюту». За повну та правильну відповідь видається картка зеленого кольору; за правильну, але не повну – картка жовтого кольору; за доповнення – картку червоного кольору. Наприкінці аукціону підраховуються одержані гроші, визначається лідер. Варіанти питань: 1) Щоб запустити програму Power Point необхідно… 2) Щоб на панелі слайдів з’явилось контексне меню, слід … 3) Панель «Область задач» має такі сторінки… 4) Щоб зберегти файл Power Point, треба … 5) Щоб відкрити існуючий файл Power Point потрібно… 6) Щоб вставити об’єкт WordArt потрібно… 7) Щоб вставити малюнок із файлу на слайд … 8) Для того, щоб в автофігуру вставити текст потрібно… 9) Автофігуру можна вставити таким чином… 10) Для згрупування автофігур потрібно… 2. «Кошик знань» Мотивація вивчення нового матеріалу. Дослідження свідчать, що ефективність слухового сприйняття інформації становить 15%, зорового – 25%, а їх одночасне залучення підвищує ефективність сприйняття до 65%. У культурах різних народів емоційне й прикладне сприйняття кольору є дуже різним і пов’язане з тривалою історичною традицією. Звідси й розходження у сприйнятті, наприклад, білого і чорного кольорів. У процесі створення презентації потрібно проявити себе як сценарист, режисер, художник і вимогливий глядач. Ми з вами на прикладі бачили різноманітне оформлення презентацій. Кожен із них відрізняється не лише тематикою, рівнем подання матеріалів, насиченістю або відсутністю графіків, а насамперед оформленням. Серед маси вирізняються групи дуже гармонійних і дуже «диких» у кольоровому виконанні презентацій. Але за наявності відповідних інструментів та застосування певних законів будь-яка людина може навчитися добирати нармонійні колірні схеми. Вивчення нового матеріалу. Вимоги до врахування особливостей сприйняття кольорів і форм - Стимулюючі (теплі) кольори сприяють збудженню й діють як подразники (за спаданням інтенсивності впливу: червоний, оранжевий, жовтий) - Деінтегруючі (холодні) кольори заспокоюють, спричиняють сонливий стан (у тому самому порядку: фіолетовий, синій, блакитний, сирьо0зелений, зелений). - Нейтральні кольори: світло-рожевий, жовто-зелений, коричневий. - Поєднання двох кольорів – кольору знака й кольору фону – суттєво впливає на зоровий комфорт, причому деякі пари кольорів не тільки стомлюють зір, а й можуть спричинити стрес (наприклад: зелені символи на червоному фоні). - Найкраще поєднання кольорів шрифту й фону: білий на темно-синьому, чорний на білому, жовтий на синьому. - Кольорова схема має бути одноковою для всіх слайдів. - Будь-який малюнок фону підвищує стомлюваність очей і знижує ефективність сприйняття інформації. - Чіткі, яскраві малюнки, які швидко змінюються, миготять, легко «вхоплює» підсвідомість, і вони краще запам’ятовуються. - Будь-який другорядний об’єкт, що рухається (анімований), знижує якість сприйняття, відвертає увагу, порушує її динаміку. Додаткові вимоги до змісту презентації (за Д.Льюїсом) - Кожен слайд має відображати одну думку. - Текст має складатися з коротких слів та простих речень. - Рядок має містити 6-8 слів. - Всього на слайді має бути 6-8 рядків. - Загальна кількість слів не повинна перевищувати 50. - Дієслова мають бути в одній часовій формі. - Заголовки мають привертати увагу аудиторії та узагальнювати основні положення слайда. - У заголовках мають бути і великі, і малі літери. - Слайди мають бути не надто яскравими – зайві прикраси лише створюють бар’єр на шляху ефективної передачі інформації. - Кількість блоків інформації під час відображення статистичних даних на одному слайді має бути не більше ніж чртири. - Підписи до ілюстрації розміщуються під нею, а не над нею. - Усі слайди презентації мають бути витримані в одному стилі. Закріплення нового матеріалу та формування навичок. 1. Повторення правил техніки безпеки. «Інформатичне лото» Відстань від очей до екрана має бути 10-20 см Готуючись до роботи з комп’ютером, наведи лад на столі Не можна заходити й перебувати у комп’ютерному класі без вчителя Не можна чіпати дроти Тримай комп’ютер в чистоті Сядь зручно: спину тримай рівно, ноги постав на підлогу. Не став лікті на клавіатуру, нічого не клади на неї. Задню панель монітора та системного блоку можна торкатися. Учням можна відчиняти шафи живлення і комп’ютери як тоді, коли ЕОМ працюють, так і тоді, коли вони вимкнені. Клавіатуру можна покласти на коліна Можна торкатися пальцем екрану. Починати роботу можна без вказівки викладача На комірку, у якій правильне висловлювання потрібно покласти зелену фішку, на комірку, у якій неправильне висловлювання – червону фішку 2. Інструкція до практичної роботи. 1) Ввімкнути комп’ютер. 2) Відкрити програму створення презентацій Power Point. 3) Відкрити створену на минулому уроці презентацію «Колобок». 4) Завершити створення слайдів. 5) Оформити слайди згідно принципам стильового оформлення презентацій та основним принципам дизайну слайдів. 6) Зберегти файл. 7) Показати результат вчителю. 8) Закрити всі вікна. 9) Вимкнути комп’ютер. 3. Релаксація. 1. Заплющити очі на 5-10 секунд, розслабивши м’язи очей, і розплющити їх на такий же час. Повторити вправу 4-5 разів. 2. Зробити кілька колових рухів (4-5) очима в один бік, а потім в другий. Темп середній. Перенести погляд прямо перед собою на 5-7 секунд. Повторити вправу 3-4 рази. Підсумки уроку. Домашнє завдання. 1. «Кольорова стрічка». Учням роздаються кольорові стрічки і кольорові букви. Завдання: підібрати згідно принципам стильового оформлення презентацій та основним принципам дизайну слайдів колір знака й колір фону. 2. Оцінювання учнів. 3. Домашнє завдання. 1) Закінчити оформлення презентації. 2) Опрацювати в підручнику §§ **, дати відповіді на запитання.
Тема:Додавання анімаційних ефектів до об’єктів слайда. Рух об’єктів за заданими траєкторіями. Анімаційні ефекти зміни слайдів.Практична робота № 2. Анімація в слайдових презентаціях. Вміст • 1 Мета: • 2 Обладнання • 3 Тип уроку • 4 Очікувані результати • 5 Структура уроку. • 6 Хід уроку o 6.1 Організаційний момент. o 6.2 Актуалізація. o 6.3 Мотивація вивчення нового матеріалу. o 6.4 Вивчення нового матеріалу. o 6.5 Закріплення нового матеріалу та формування навичок. o 6.6 Підсумки уроку. Домашнє завдання. • 7 Додаткові ресурси, корисні посилання Мета:  навчальна:навчити анімаційні ефекти до об’єктів слайда, рухати об’єкти за заданими траєкторіями, застосовувати анімаційні ефекти зміни слайдів;  розвивальна: розвивати творчі здібності; вміння та навички застосовувати набуті знання на практиці;  виховна:виховувати уміння слухати та вчитись; здібність, охайність, вміння планувати свою роботу. [Обладнання програма Power Point, інструкції до практичної роботи, кошик, «Інформатичне доміно» Тип уроку комбінований Очікувані результати Учні повинні: описувати: • спосіб застосування ефектів анімації до процесу змінення слайдів та об’єктів на слайдах; вміти: • додавати до об’єктів на слайдах анімаційні ефекти, керувати рухом об’єктів на слайдах; • настроювати анімаційні ефекти змінення слайдів. Структура уроку. Хід уроку Організаційний момент. Актуалізація. «Інформатичне доміно» _ Зображення:Пр1.jpg Кнопка звичайного режиму Вибір розмітки слайда Формат – Разметка слайда .ppt Розширення звичайної презентації Шар розмітки визначається типом слайда, що створюється (заголовок, маркований список, діаграма, таблиця або пустий слайд). Створення напису Вставка - Надпись Кнопка Показ слайдів .pps Спосіб збереження, який безпосередньо розглядає презентацію як слайд-шоу Шар оформлення (рівень основи слайда) визначає фонове графічне зображення, кольорову схему слайда, шрифти тексту і розташування елементів на слайдах Вставка автофігур Вставка – Рисунок – ОбъектWordArt Зображення:Пр3.jpg Кнопка Режиму сортувальника слайдів _ Мотивація вивчення нового матеріалу. Вивчення нового матеріалу. '''Додавання анімаційних ефектів до об’єктів слайда. Рух об’єктів за заданими траєкторіями. Анімаційні ефекти зміни слайдів. Анімація (франц. animation – оживлення) – вид кіномистецтва, в якому рух об’єктів моделюється з використанням мальованих (графічна анімація), об’ємних (об’ємна анімація) або створених з використанням комп’ютерних програм (комп’ютерна анімація) об’єктів. Особливістю комп’ютерної презентації є можливість додавання анімаційних ефектів до об’єктів, що розміщуються на слайдах. Це забезпечує кращу наочність та динамічність показу і в результаті – більшу ефективність презентації. У презентаціях застосовуються анімаційні ефекти до об’єктів при їх появі або зникненні, при зміні слайдів тощо. Для того щоб додати анімаційний ефект до текстового об’єкта, необхідно вибрати цей об’єкт і скористатися елементами керування групи Анімація на вкладці Анімація. Для швидкого застосування одного з трьох ефектів анімації (Вицвітання, Поява, Виліт) слід вибрати назву потрібного ефекту в списку кнопки Анімація. Для багаторівневих списків, для написів, що містять кілька абзаців, для підзаголовків на титульній сторінці можна вибрати, крім ефекту анімації, ще і порядок його застосування – увесь текст разом або за абзацами першого рівня (абзаци другого, третього і т. д. рівнів з’являються разом з абзацом першого рівня). Якщо до текстового об’єкта додано ефект Вицвітання, то символи при появі змінюють свій відтінок від кольору тла до основного кольору символів. Додавання ефекту Поява приводить до того, що текст з’являється від нижньої межі абзаців. При встановленому ефекті Виліт символи тексту з’являються від нижньої межі слайда. Під час наведення вказівника на назву ефектів анімації застосовується динамічний попередній перегляд. Додаткове налаштування цих ефектів анімації і додавання інших здійснюється в області завдань Настроювання анімації. Для відкриття цієї області слід вибрати в групі Анімація кнопку Настроювана анімація або в списку кнопки Анімація цієї самої групи вибрати команду Настроювання анімації. За вибору кнопки Додати ефект відкривається список з чотирьох команд Вхід, Виділення, Вихід, Шляхи переміщення. Вибір будь-якої з цих команд відкриває список команд встановлення ефектів анімації, що використовувались останніми, та команду відкриття вікна повного списку ефектів Інші ефекти. Наприклад, у вікні Додавання ефекту входу можна вибрати один з ефектів, що буде застосований під час появи виділеного об’єкта. Усі ефекти розподілені по чотирьох групах: Загальні, Прості, Середні, Складні. Якщо позначка прапорця Перегляд ефекту встановлена, то після вибору ефекту здійснюється попередній перегляд появи об’єкта з цим ефектом. Після перегляду можна змінити ефект. Для застосування ефекту анімації слід вибрати кнопку ОК. Порядок встановлення ефектів анімації Виділення та Вихід аналогічний розглянутому під час встановлення ефектів анімації Вхід. За умови застосування до текстового об’єкта одного з ефектів анімації зі списку Виділення символи під час перегляду презентації змінюватимуть значення своїх властивостей. Можна встановити, наприклад, такі ефекти: Зміна розміру шрифту, Змінення кольору шрифту, Напівжирне накреслення тощо. Ефекти анімації Вихід використовують для завершення відображення об’єкта, тобто зникнення об’єкта з екрана. Список ефектів Вихід повністю збігається зі списком ефектів Вхід. Для позначення ефектів анімації Вхід в області завдань Настроювання презентації використовують значки зеленого кольору, а для ефектів Вихід – червоного. Використавши команди списку Шляхи переміщення (рис. 9), користувач може встановити траєкторію переміщення об’єкта під час перегляду презентації від місця його розташування вгору або вниз, вліво або вправо, під кутом 45 градусів праворуч – вгору або вниз. Складнішу траєкторію руху можна встановити у вікні Додати шлях переміщення, що відкривається після вибору команди Інші шляхи переміщення. Можна також намалювати шлях переміщення об’єкта вздовж довільної лінії, вибравши команду Намалювати користувацький шлях. Для одного й того самого об’єкта можна застосувати кілька ефектів анімації. Так, поряд з ефектом появи можна використати ефект виділення. Наступним кроком налаштування є встановлення значень параметрів ефекту. У списку Початок області завдань Настроювання анімації вибирається одне з можливих значень ефекту початку появи об’єкта: Після клацання, З попереднім, Після попереднього. За вибору значення Після клацання ефект анімації розпочнеться після натиснення (клацання) на ліву кнопку миші. Значення попереднім встановлює початок застосування ефекту анімації одразу після появи попереднього об’єкта, а для першого об’єкта слайда – одразу після початку демонстрації даного слайда. Під час встановлення значення Після попереднього користувачу необхідно встановити інтервал часу, через який, після закінчення попереднього ефекту, розпочнеться даний ефект. Призначення команд списків Напрямок і Швидкість відповідають назвам – встановлюють напрямок появи (зникнення) об’єкта, наприклад Знизу, Зліва, Справа тощо, та швидкість виконання ефекту, наприклад Дуже швидко, Повільно, Середньо. Для встановлення додаткових значень параметрів ефекту анімації об’єкта використовують список команд ефекту, який відкривається за вибору кнопки біля назви поточного об’єкта в області завдань Настроювання анімації. Вибір однієї з команд – Параметри ефектів або Час – приводить до відкриття діалогового вікна з назвою ефекту анімації, наприклад Прямокутник.На вкладці Ефект цього вікна встановлюються: • Напрямок – напрямок здійснення ефекту (можливі значення для ефекту Прямокутник – Усередину, Назовні); • Звук – наявність звукового супроводу ефекту (можливі значення – Не має звуку, Барабан, Вітер, Камера та ін.); • Після анімації – використання затінення певним кольором або приховування об’єкта після завершення анімації (можливі значення – один із кольорів, що відповідає палітрі кольорів презентації або довільному кольору із спектру кольорів;не затінювати; приховати після анімації та ін.); • Анімація тексту – порядок анімації об’єктів тексту (можливі значення – усі разом, по словах, по буквах). На вкладці Час встановлюються значення параметрів: початку ефекту, час затримки перед початком ефекту, швидкість його протікання, кількість повторень тощо. З використанням елементів керування вкладки Анімація тексту встановлюють значення способів групування тексту (можливі варіанти – як один об’єкт, за абзацами 1-го рівня, усі абзаци разом, за абзацами 5-го рівня), інтервали між появою фрагментів тексту, появу символів у зворотному порядку. У будь-який момент підготовки презентації користувач може внести зміни в налаштування ефектів анімації, наприклад змінити шлях переміщення об’єкта. Для внесення змін у налаштування ефектів анімації слід вибрати потрібний об’єкт на слайді та відкрити область завдань Настроювання анімації. Потім у списку ефектів вибрати потрібний. Вибір можна здійснити і з використанням номерів ефектів анімації, які розміщуються поруч з об’єктом на слайді. В області завдань Настроювання анімації назва кнопки Додати ефект змінюється на Змінити. У подальшому зміна ефектів анімації здійснюється аналогічно їх встановленню. Додатковою можливістю зміни налаштувань ефектів анімації є зміна траєкторії переміщення об’єкта перетягуванням маркерів початку і завершення переміщення (рис. 12), а також маркерів зміни розмірів, якщо переміщення об’єкта здійснюється по периметру певної фігури. Порядок виконання ефектів анімації можна змінити, змінивши їх послідовність у списку області завдань Настроювання анімації. Для цього використовують кнопки Вгору та Вниз у нижній частині цієї області . Анімаційні ефекти графічних об’єктів встановлюються і налаштовуються тими самими способами, що й для текстових об’єктів. Особливістю є те, що у вікні налаштування ефекту відсутня вкладка Анімація тексту, а на вкладці Ефект недоступними є елементи керування, що використовуються для анімації тексту. Також ряд ефектів виділення, специфічних для текстових об’єктів (наприклад, підкреслення тексту, приплив кольору), встановити не можна. Закріплення нового матеріалу та формування навичок. 1. Повторення правил техніки безпеки. Опитування ланцюжком: учні по черзі озвучують правила техніки безпеки при роботі з комп’ютером, розписуються в журналі з техніки безпеки. 2. Інструкція до практичної роботи. 1) Вімкнути комп’ютер. 2) Відкрити програму створення презентацій Power Point. 3) Відкрити створену на минулому уроці презентацію «Колобок». 4) Створити рух об’єкта «Колобок» за заданою траєкторією. 5) Додати анімацію до об’єктів та появи слайда. 6) Зберегти файл. 7) Показати результат вчителю. 8) Закрити всі вікна. 9) Вимкнути комп’ютер. 3. Релаксація. 1. Подивитись вправо, не повертаючи голови, і зафіксувати погляд на кілька секунд. Потім – вліво на кілька секунд і подивитись прямо. Спрямувати погляд угору на кілька секунд, потім додолу, розслабивши м’язи очей, насамкінець – прямо перед собою. Повторити вправу 4-5 разів. 2. Подивитись кілька секунд на кінчик пальця, віддаленого на 30 см від очей, потім перенести погляд удалечінь і затримати погляд на 3-5 секунд. Вправу повторити 4-6 разів. Підсумки уроку. Домашнє завдання. 1. «Кошик запитань». 2. Оцінювання учнів. 3. Домашнє завдання. 1) Придумати запитання до казки «Колобок» 2) Опрацювати в підручнику §§ **, дати відповіді на запитання.
Урок 2 з теми "Комп'ютерні презентації" Тема: Створення текстових написів і вставлення графічних зображень на слайдах презентації. Вміст • 1 Мета: • 2 Обладнання • 3 Тип уроку • 4 Очікувані результати • 5 Структура уроку. • 6 Хід уроку o 6.1 Організаційний момент. o 6.2 Актуалізація. o 6.3 Мотивація вивчення нового матеріалу. o 6.4 Вивчення нового матеріалу. o 6.5 Закріплення нового матеріалу та формування навичок. o 6.6 Підсумки уроку. Домашнє завдання. • 7 Додаткові ресурси, корисні посилання Мета:  навчальна:ознайомити учнів з порядком створення текстових написів та вставлення графічних зображень на слайдах презентації;  розвивальна:розвивати логічне мислення (під час складання алгоритму створення презентації), уважність, творчу уяву, зорово-моторну координацію та образне мислення (під час візуального оформлення проекту);  виховна:виховувати інтерес до предмета засобами практичного втілення прийомів роботи із сучасними технологіями; акуратність та уважність під час створення текстових написів і вставлення графічних зображень на слайди презентації; навички самостійності та самоаналізу під час роботи з електронними засобами обробки інформації. Обладнання програма Power Point, картки з інструкціями до навчальної практичної роботи, кошик, завдання до гри «Барон Мюнхаузен». Тип уроку комбінований Очікувані результати Учні повинні вміти додавати до слайдів текст і зображення та настроювати їх параметри. Структура уроку. Хід уроку Організаційний момент. Актуалізація. «Барон Мюнхаузен» Мета – спростувати брехню барона Мюнхаузена: - Створити презентацію можна тільки за допомогою програми Power Point; - На кожному слайді можна розмістити тільки графічну інформацію; - Створену презентацію можна зберегти тільки у форматі .ppt; - Створити презентації можна тільки за допомогою майстра автовмісту та шаблонів оформлення; - Презентацію можна застосовувати тільки у сфері бізнесу; - Екскіз шаблону можна застосувати лише до одного окремого слайда. Мотивація вивчення нового матеріалу. Ви вже впевнились в тому, що структура вікна Power Point дуже схожа на структуру вікна Word: панелі інструментів «Стандартная» і «Форматирование», панель «Рисование». Більш того, багато дій, які ми виконували у текстовому редакторі аналогічно виконуються й в Power Point. В цьому ми з вами сьогодні переконаємося. Вивчення нового матеріалу. Структура слайда Що є основними елементами слайдової презентації? (слайди, замітки та заголовки) Кожен слайд Power Point складається з трьох основних шарів: 1) Шар оформлення (рівень основи слайда) визначає фонове графічне зображення, кольорову схему слайда, шрифти тексту і розташування елементів на слайдах. Шар оформлення єдиний для всіх слайдів презентації. 2) Шар розмітки визначається типом слайда, що створюється (заголовок, маркований список, діаграма, таблиця або пустий слайд). Розмітка визначає розташування різних елементів на слайдах. 3) Шар слайда призначається для розміщення вмісту слайда. Зміст кожного слайда унікальний, тому текст або графічне зображення, яке включене до слайда, з’являється тільки в цьому шарі. Створення фону слайда Для створення першого шару можна використати шаблон оформлення слайда (Формат – Оформление слайда) або створити фон за вподобанням (Формат – Фон). Форматуючи слайд, можна змінити кольорову гаму оформлення слайда. Щоб змінити кольорову гаму оформлення слайда, необхідно виконати такі дії: Формат – Цветовая схема слайда. Далі вибрати стандартну чи спеціальну схему. При оформленні фону можна вибрати інші кольори (Формат – Фон – Другие цвета – вибрати потрібний колір з Обычные або Спектр. Якщо вибрати Способы заливки, то на екрані з'явиться діалогове вікно Способы заливки, де можна вибрати різні типии заливки фону (Градиентная, Текстура, Узор або Рисунок). Вибравши для оформлення фону або спосіб заливки, необхідно вказати: цей вибір стосується одного слайда чи всіх слайдів презентації. Для цього у діалоговому вікні Фон вибрати Применить або Применить ко всем. Створення нового слайда, розмітка слайда Ви вже звернули увагу, що розмітку слайда можна створити різну: титульний слайд, тільки заголовок, заголовок і текст, заголовок і текст у дві колонки, пустий слайд, слайд із об’єктом, слайд із заголовоком і об’єктом тощо. Тобто кожен слайд може мати свою структуру. Для того, щоб змінити другий шар слайда, необхідно викликати меню Формат – Разметка слайда – вибрати необхідну розмітку слада. Створити новий слайд можна декількома способами: 1) Вставка – Создать слайд; 2) вибрати на панелі інструментів «Форматирование» «Создать слайд»; 3) натиснути комбінацію клавіш Ctrl+M. Створення текстових написів Для зміни третього шару можна використати відомі нам прийоми створення, редагування і форматування тексту і написів. На титульну сторінку можна вставити текст WordArt. Давайте згадаємо, як це ми робили у текстовому редакторі? (Вставка – Рисунок – Объект WordArt або на панелі інструментів Рисование вибрати кнопку Добавить объект WordArt; у вікні Коллекция WordArt вибрати необхідний стиль тексту, ввести необхідний текст; за бажанням можна змінити тип, розмір та накреслення шрифту). Отже, у Power Point вставити текст WordArt вам буде не важко, адже всі дії аналогічні. Встановити текст можна так: Вставка – Надпись або на панелі інструментів Рисование вибрати кнопку Надпись – вибрати місце розміщення тексту на сладі і ввести текст. Щоб відформатувати текст, необхідно його виділити – Формат – Шрифт – вибрати параметри форматування. За потреби можна змінити тип, накреслення, розмір, колір тексту й установити ефекти (Подчеркивание, Тень, рельеф, Верхний, Нижний индекс) Вставлення графічних зображень Ми вже зазначили, що до третього шару входять не тільки написи, а й графічне зображення. Щоб презентація була більш привабливою, бажано розмістити на слайдах малюнки. Графічні об’єкти Power Point не відрізняються від малюнків і автофігур Word. Давайте згадаємо, як ми це робили? - Щоб вставити малюнок: Вставка – Рисунок – вибрати один із варіантів Картинки…, Из файла… , Со сканера или камеры… – розташувати малюнок у потрібному місці слайда – змінити розміри малюнка до необхідних. - Користуючись інструментами малювання (панель Рисование), вставлені малюнки можна редагувати або створювати власні, так звані геометричні примітиви. - В автофігури можна вставляти текст: клацнути на фігурі правою кнопкою миші – у контексному меню вибрати Добавить текстовую строку – ввести текст – зняти виділення фігури - Із декількох автофігур можна скласти малюнок. Але щоб малюнок був єдиним цілим автофігури треба об’єднати (згрупувати): виділити автофігури, притиснувши клавішу Shift – права кнопка миші – Группировка - Группировать Закріплення нового матеріалу та формування навичок. 1. Повторення правил техніки безпеки. Перед вами лежать картки із правилами роботи з комп’ютером. Визначте, приведене правило запобігає пошкодженню здоров’я людини, чи пошкодженню комп’ютера. Відповідь прокоментуйте. 2. Інструкція до навчальної практичної роботи. 1) Ввімкнути комп’ютер. 2) Відкрити програму створення презентацій Power Point. 3) Створити пусту презентацію. 4) Створити фон презентації. 5) Створити перший слайд, у якому розмістіть назву «Казка про Колобка» та зображення колобка за допомогою автофігур. 6) Створіть слайди, у який розкажіть казку «Колобок», використовуючи підібрані малюнки, написи, автофігури. 7) Збережіть створену презентацію у форматі .ppt і назвою «Колобок». 8) Покажіть результат вчителю. 9) Закрийте всі вікна. Вимкніть комп’ютер. 3. Релаксація. 1. Не повертаючи голови, подивитись направо і зафіксувати погляд на кілька секунд, потім подивитись вдалечінь прямо. Аналогічно виконати вправу з фіксацією наліво, угору, додолу. Повторити 4-5 разів. 2. Часто заплющувати і розплющувати очі (кліпати) протягом 20-30 секунд. Підсумки уроку. Домашнє завдання. 1. «Кошик знань» 2. Гра «Бараняча голова» Після вивчення теми учням пропонується: першому – назвати одне нове слово (поняття, термін) із тих, що були засвоєнні; другий повинен повторити слово, промовлене попереднім учасником, і додати своє. Порядок слів при цьому змінювати не можна. Якщо учень зробив помилку, наступний замість слова промовляє – «бараняча голова». 3. Домашнє завдання. 1) Придумайте свій варіант казки «Колобок». 2) Опрацювати в підручнику §§ **, дати відповіді на запитання.